Опитування

Чому Ви обрали ветеринарний технікум?
 

Пошук по сайту

Зараз на сайті

На даний момент 35 гостей на сайті

Статистика


Яндекс цитирования Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Компаніївський коледж ветеринарної медицини
навчальний заклад із 87-річною історією

Наказом від 06.04.2017р. Компаніївський технікум ветеринарної медицини БНАУ набув статусу Компаніївський коледж ветеринарної медицини БНАУ

Наш навчальний заклад був започаткований у далекому 1930 році в м.Новоукраїнці.

В 1961 Постановою Кабміну УРСР було укрупнено ряд районів, в тому числі і Компаніївський, який став відноситись до Бобринецького і Кіровоградського районів. У зв'язку з цим в районі звільнилося ряд адміністративних приміщень. А тим часом Міністерство сільського господарства УРСР шукало поблизу надійного місця, куди можна було б перенести обладнання Новоукраїнського ветеринарного технікуму. В останньому не було елементарних умов для навчання студентів. Приміщення технікуму знаходилися в аварійному стані. Саме тому знамените українське прислів'я, яке влучно відображало тодішню обстановку можна перефразувати так: "Вміли гарно працювати, та не вміли будувати". Але дім славен не стінами, а людьми, які там знаходяться.

Новоукраїнський ветеринарний технікум був багатий традиціями, мав гарних і кваліфікованих викладачів, по всій Україні славився своїми випускниками. Та, мабуть, так судилося, щоб саме з першого вересня 1963 року Компаніївський ветеринарний технікум розпочав свою історію.

Василь Володимирович Бафталовський, який був одним із перших його викладачів, допомагав у перевезенні технікуму на нову базу, до Компаніївки. В даному процесі брали участь водії двох вантажних автомашин. Приладдя було небагато, просторих приміщень для нового навчального закладу теж бракувало. На перших порах ними стали: колишнє приміщення райкому партії, друкарні (приміщення редакції), пошта, недобудоване приміщення райвиконкому і незакінчений житловий, восьмиквартирний будинок для викладацького складу, який добудовували власноручно ті люди, яким планувалось це житло (був зведений лише перший поверх). В таких умовах було тіснувато для 240 студентів. На той час ще були відсутніми їдальня, клуб, гуртожиток, було пічне опалення. На десятьох викладачів припадало майже стільки ж кочегарів.

З транспорту на той час у розпорядженні був один кінь. Це була дійсно знаменита тварина, бо в історії технікуму відіграла немаловажну роль. Студенти піддослідних тварин тоді практично не мали. Тому справжньою знахідкою для них став саме він. Звали коня Буцефал. Був він темно-сірого кольору, дуже витривалий і працьовитий. Якби в Компаніївці була місцева книга рекордів, то його б занесли на одне з перших місць. На тварині не було «живого» місця, де б не практикувалися студенти робити уколи. Буцефал був і загальним улюбленцем.. Частенько біля коня фотографувались, його часто малювали.

Учні вивчали майбутню професію на муляжах і плакатах, а також за картинками підручників. Про таку клініку, яка існує зараз, не доводилось тоді навіть мріяти. Навчання в технікумі тривало чотири роки. Велика кількість годин відводилась на практичні заняття. Базою для проходження практики були ферми місцевих колгоспів району. В першу чергу спецгоспів імені Дзержинського – свинотоварна ферма, «Комуніст» - птахоферма, імені Петровського – вівцеферма, імені Тельмана – ферма по вирощуванню Великої рогатої худоби.

Практика поєднувалась із навчанням. Студентів було по дві групи на кожному курсі, по тридцять чоловік у кожній, на базі восьми класів. Також була одна спеціальна група на базі десяти класів. Ветеринарний технікум був повністю забезпечений кваліфікованими кадрами викладачів та лаборантів. Першим його директором став Балан Микола Іванович, який прибув на місце роботи із Немішаєвського базового веттехнікуму. Заступником директора працював Ряботінь Петро Іванович, секретарем парторганізації – Скрипка Григорій Іванович, секретарем комітету комсомолу – Бафталовський Василь Володимирович.

Та дуже важко було працювати в часи тотальної політизації партійного та суспільного життя. Практично перший директор був звільнений з роботи за те, що не підкорився рішенню місцевої влади (не захотів виселити студентів із гуртожитку, що знаходився в приміщенні недобудованого райвиконкому). Для того, щоб надати рішенню справедливий характер, Балану М.І. винесли сувору догану за те, що студентка ІІ курсу вийшла заміж. До речі сказати, після цього Микола Іванович вигідно влаштувався головним ветеринарним лікарем на Київській ковбасній фабриці, отримавши житло в Києві. Згодом новим директором ветеринарного технікуму було призначено Панченка Михайла Миколайовича, який був переведений з Олександрійського зооветтехнікуму, де працював завідуючим виробничим навчанням.

Минуло небагато часу, всього три роки від цього призначення, і знову новини. Міністерство сільського господарства УРСР рекомендувало перевести Компаніївський веттехнікум до Олександрії. Яка була мотивація?

В технікумі не було учбового господарства, не всі студенти забезпечені гуртожитком та інше. Та обком і райком партії були категорично проти такого рішення. Студенти, які б навчалися в Олександрії, осідали б переважно в місті, а наші студенти, набувши гарну практику в колгоспах району, йшли працювати в сільську місцевість. Це була і культурна сила на селі.

Представники технікуму, зокрема, Бафталовський Василь Володимирович, їздили до керівника відділу пропаганди ЦК УРСР Кондуфора Ю.Ю. відстоювати позиції обкому і райкому партії щодо технікуму. І їм це вдалося. Після цього технікум почав працювати в нормальному навчальному режимі.

За чималий час свого існування технікум підготував більше трьох тисяч спеціалістів ветеринарної медицини. Завдяки їхній високій кваліфікації, професійному вмінню, добре ім’я нашого навчального закладу відоме в різних куточках України.